Історія школи

Історія школи

    У селі Вищий Булатець Лубенського району Полтавської області вперше почала діяти школа в 1877 році, у спеціально для цього збудованому приміщенні, яке знаходилося на старому шкільному дворі по вулиці Тракторній. Це була церковно-приходська школа, у якій учителями були піп та дяк, а навчалися тільки діти заможних селян. Усіх дітей навчали в класній кімнаті, де за партою сиділо по 4-5 учнів. Два дні на тиждень в школі вчили закон Божий, а чотири дні вчили читати, писати, співати церковних пісень, а з арифметики обраховували час від одного церковного свята до іншого. 
    В 1902 році на кошти земства була збудована нова трьохрічна школа (знаходилась школа ця на новому шкільному дворі по вулиці Халявицького, після зведення двохповерхової школи  у 1975 році, знесена). Всі три класи навчалися в одну зміну в двох класних кімнатах. Отже класи були комбіновані. 
    До 1917 року керівником освіти був сільський піп. Але крім нього були й інші учителі. Найдовше в цей час вчителями були Базилевська Елезавета Мілітонівна та Марія Оврамівна. 
    В роки революції 1917 року школа в селі не працювала через відсутність вчителів, книжок і палива, відновила свою діяльність 1 вересня 1921 року і називалася  початковою. Першими вчителями школи за радянського часу були Маковецький Ф.М. та Бирченко П.Г., які користувалися великим авторитетом серед населення. В селі вони створили драматичний та хоровий гуртки, в цей час було проведено велику роботу з ліквідації неграмотності. 
    1 вересня 1930 року початкова школа реорганізована в семирічку. Навчання проводилося в дві зміни, адже до школи ходили учні з навколишніх сіл: Остапівни, Чуднівець, Малого В’язівка, Кононівки, Круглика та Пишного. Перших  випускників  7 класу викладачі школи провели у доросле життя у 1933 році.
    Роки минали. Освіта на селі процвітала, доки не наступили тяжкі воєнні роки. До початку  війни, за 8 років, школа випустила близько 300 учнів. У 1939 році школу закінчив Ваня Сацький, житель села Н.Булатець,  який в роки війни загинув, здійснивши подвиг, згодом йому було присвоєне ім'я піонера-героя. 
   
    В дні окупації села від 14 вересня 1941 року до 19 вересня 1943 року школа не працювала. В цей час у приміщенні був розміщений табір для військовополонених.... 10 жовтня 1943, після звільнення села від окупантів  школа відновила навчання. Всі діти шкільного віку та переростки були залучені до навчання, уроки для першрго і єдиного класу проводила випускниця 1933 року Кочерга Галина Михайлівна. Директором школи стала Кузьменко Ганна Олександрівна. З 1944 по 1945 директором школи була Проценко Н.В., 1945-1952 р.р.  - Пасічник І.Ф., 1952-1964 р.р.  -  Севостяненко П.Д. 

1961 року  школа стала восьмирічною. З 11 лютого 1963 року піонерська дружина носить ім’я земляка, випускника школи Героя Радянського союзу М. М. Халявицького.
   З 1966 по 1974 директором школи  працював Яковенко М.М.
 Більшість випускників школи здобули вищу і середню освіту вони  закінчували технічні, економічні, поліграфічні, педагогічні та медичні інститути.  Випускниця школи Мищенко Є.А. здобула ступінь кандидата економічних наук. На сьогодні школа гордиться випускниками, котрі стали відомими письменниками, це Mикола Кочерга та Микола Кондратенко. В нашій школі також побували в гостях такі видатні люди, як Н.М.Баклай, В.Малик, Олександр Печора, О.Хало, О.Міщенко і навіть Народна артистка України Раїса Кириченко. В усі роки школа була осередком не тільки освіти, а й культкри на селі, працівники школи, завжди мали високу громадянську свідомість і ніякі свята та визначні події не обходилися без їх участі. Ми гордимося  нашою рідною школою...