Поради вчителям

Психологічні поради вчителю

Вправа для зниження накопиченого стресу https://drive.google.com/open?id=1E1yZieM_vV9ffeighBHZ3EEfUlsPBrLY

Комплекс вправ для виходу із стресу https://drive.google.com/open?id=1K0u5h5-qYsLQsqeGYloSIP4el6EdLECO

             Гіперактивна дитина

• Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.
• Давайте їй можливість рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).
•  Ніколи не приказуйте, не примушуйте, але також і непотрібно  підлещуватися перед такою дитиною. Достатньо буде попросити, можливо декілька разів.
• Назавжди відмовтесь від читання нотацій. Така дитина буде тільки  нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить.
• Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все, виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.
• Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи.
• Така дитина набагато краще впорається із більш важкими, але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними. Тому готуючись до уроку вчитель  може розробити для таких дітей індивідуальні завдання, аби зробити сам урок більш динамічним.
• Не пред’являйте збільшених вимог такому учню.
• Не доручайте йому масу справ водночас  (командир, редактор та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить, така загрузка підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно   змінюючи види діяльності.
• Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла її виконати.
• У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. При цьому, якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення,  запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.
• Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні».
• Завжди знаходьте час, щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.
• По можливості ігноруйте погані вчинки дитини та заохочуйте до гарної поведінки.
• Давайте можливість таким учням покричати на перерві, таким чином діти знімають слабкість та гнів.
• Під час уроку намагайтеся якомога більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції.

     Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження знайдіть для нього запитання або доручіть щось зачитати вголос, пожартуйте, змініть вид діяльності.

Замкнута (аутична) дитина

Цих дітей характеризує виражений аутизм (занурення в себе, страх перед світом). Вони схильні до розвитку логічного мислення, але у них відсутні широкі пізнавальні інтереси. Ці діти люблять багато читати, у них розвинене мовлення, але часто воно формальне. Негативні риси: емоційна холодність, емоційна тупість, не цікавляться думкою інших, байдужі до зовнішнього світу. Ці діти здатні на дивні вчинки, у них пригальмоване самозбереження, немає друзів, вони підкоряються іншим, не дивляться в очі.

• У роботі з такими дітьми треба спиратися на сильні сторони.
• Не закликайте їх до совісті, не читайте моралі.
• Враховуйте наявність страхів методом спостереження, особливо аналізом малюнків; визначте тематику страхів, потім промальовуйте їх: зі страшного зробіть смішне. Страх у цих дітей зв’язаний з допитливістю – допоможіть подолати цю проблему.
• Допомагайте їм у розвитку мовлення, уваги, моторики.
• Пом’якшіть загальний емоційний дискомфорт, тривожність.
• Стимулюйте психічну активність, спрямовану на взаємодію з однолітками і дорослими.
• Враховуйте їхній інтерес до точних наук.
• Враховуйте парадоксальність і непередбачуваність від мислення до відчуттів і вчинків.

Виділяйте поведінку такої дитини як відмінну від інших, і водночас дайте їй почути приналежність до класного колективу.

Агресивна дитина

• Пам’ятайте, що заборони та підвищення голосу – найбільш неефективні способи у виправленні агресивності. Обговорюйте їхню поведінку тільки після того, як вони заспокояться. Войовничість дитини можна заспокоїти ти своїм спокоєм.
• Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультхвилинок, читання вголос, хором тощо.
• Слідкуйте за своєю поведінкою, контролюйте свій  гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.
• Важливо, щоб учень зрозумів, що він потрібний в класі, що його цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня, перевести активність у корисне русло.
• Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися. 
• Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу - користуйтеся цим для того, щоб зробити добре відношення – звичкою. 
• Введіть штрафні санкції. Це може бути: додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки. 
• Допоможуть класні години, де  піде мова про почуття, емоції та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але ні в якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Тривожна дитина

• Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі та можливості успіхів.       
• Намагайтеся виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності, вміння правильно оцінити себе.
• Враховуйте особливе ставлення такої дитини до успіху, невдачі, оцінки результату. Як відомо, такі діти дуже болісно сприймають невдачу, водночас їм надзвичайно складно самостійно оцінити результати своєї діяльності, вони не можуть самі вирішити, правильно чи неправильно щось зробили, чекають оцінки дорослого.
• Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
• Частіше звертайтесь до дитини по імені.
• Формуйте правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.
• Розвивайте адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.
• Щодо тривожних дітей використовують спеціальні оцінки: максимально розгортають критерії оцінки, зауваження, схвалення, оцінювати треба не всю діяльність, а її окремі елементи, особливо успішні.
• Приділяти неабияку увагу підтримці в класі атмосфери прийняття, безпеки, аби дитина відчувала, що її приймають та цінують незалежно від поведінки та успіхів.
• Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

Сором'язлива дитина

• Сором’язливі діти дуже вразливі, тому не ставте їх у ситуацію невизначеності, невідомості.
• Включайте їх у громадські посильні справи.
• Хваліть їх за самостійність.
• Стимулюйте їхню особливу відповідальність.
• Не створюйте напруги у взаєминах, не погрожуйте. Взаємини з сором’язливою дитиною мають бути рівними, відкритими. Такий учень повинен розуміти ваші емоції та відчуття до нього. Негативізм відносьте до його вчинку, а не до особистості. Ви повинні заспокоїти дитину.
• Якщо рівень домагань дитини завищений, то допоможіть знайти адекватний.
• Будьте обережні з передачею стресової  інформації. Не допускайте, щоб дитина вибігала з класу –це небезпечно. Відразу ж ідіть за нею. Навіть коли вона засмучена, не виводьте її з класу. Звільніть на час її від роботи – дайте їй час заспокоїтися.
• Дозволяйте іноді відповідати такій дитині з місця або письмово.
• Пам’ятайте, що як правило, ці діти з сімей з високою моральною відповідальністю. І для цих учнів найстрашніше – помилитися або підвести кого-небудь. Завдання вчителя – навчити дітей спокійно ставитися до помилок, мати бажання їх виправити, знаходячи при цьому різні варіанти розв’язання проблеми.

Повільна дитина

• Пам’ятайте, що крик, роздратування, різкі зауваження тільки сильніше сповільнюють у дитини процес мислення. Враховувати це потрібно під час будь-якої роботи. І вчитель, і батьки повинні зовсім відмовитися від фраз: «Швидко розкажи мені правило», або «Негайно виправи помилку». Дитина може прекрасно знати визначення і бачити помилку, але такий темп не дозволяє йому зібратися з думками. Якщо така дитина далі почує «Знов не вивчив», то занервує ще більше. І вже через декілька років навчання  відстане зовсім.
• В роботі з такими дітьми слід враховувати важкість переключення на новий вид діяльності. Такому учню можливо доведеться пояснювати декілька разів одне й теж саме завдання. Але не перетворюйте пояснення у монолог, чим менше слів – тим краще. А для того, щоб він виконав його правильно слід надати більше часу.  Так само й домашні завдання слід робити не «всі разом», а по черзі з паузами 15-30 хвилин, щоб дитина встигла переключити увагу. 
• Такого учня потрібно попереджувати про зміну діяльності заздалегідь, щоб він зміг настроїтися на наступну роботу. Наприклад, ви можете сказати: «Через п’ять хвилин ми закінчуємо писати і будемо працювати з підручником».
• Коли говорите, намагайтеся встановити з таким учнем візуальний контакт. У деяких дітей виробляється свого роду імунітет на вказівки «здалеку».

Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки

• Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку.
• Ніколи не зрівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).
• Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме робота в парах.
• Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки».  Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників).
• Частіше давайте завдання, які потребують спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класному театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.
• Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.
• Не  намагайтеся вирішити за таку дитину  будь-яке питання. Це ще раз «докаже», що вона сама ні з чим не може впоратися.
• Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.
• Якщо така дитина десь проявила ініціативу, підтримайте її, нехай вона спробує себе в ролі лідера.
• Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.
• Зробіть таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв», інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.

Можна використовувати рольові ігри з ляльками, розігруючи ті ситуації, які найбільше хвилюють дитину. Також корисно застосовувати у роботі рольові ігри, де дитина грає роль сміливого, відважного героя.

Як розвинути обдарованість школяра

У роботі з обдарованими дітьми можуть бути використані такі форми навчання: індивідуальні, фронтальні (дискусії, семінари, дебати, організаційно-діяльнісні ігри, рольові ігри), групові (парні, постійні групи зі зміною функцій, груповий поділ класу з однаковими завданнями, з різним завданням, із загальним звітом кожної групи перед усім класом). Особливою популярністю серед обдарованих дітей користуються дискусійні форми (симпозіуми, дебати, круглі столи, невеликі сесії, ділові бесіди типу інтерв’ю, шкільні лекції, семінарські заняття). Ці форми дають можливість учням розвинути власні риторичні здібності, опанувати методику дискусії, удосконалювати вміння висловлюватися та спілкуватися.

Удосконалити навчально-виховний процес з обдарованими дітьми, озброїти їх ґрунтовними знаннями та практичним розумінням основ наук допомагає насамперед періодичність проведення предметних олімпіад, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт, конкурсів-знавців, інтелектуальних аукціонів, змагань, ігрових тренінгів, семінарів, інтелектуальних марафонів тощо. Рекомендується проводити в школі конкурси на кращого учня школи; кращого учня напряму; кращого учня молодшої, середньої та старшої ланки; кращого учня класу, образотворчого, музичного напряму.

Доцільно проводити щомісяця для учнів середніх та старших класів пізнавальні, комп’ютерні, дидактичні ігри, турніри кмітливих, вікторини з предметів. Елементи змагання, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей, творчій активності, залучають учнів до життя. Також доцільно практикувати такі нові форми економічної підготовки, як ділові ігри. Гра ставить школярів в активну суб’єктивну позицію. Школярі – дійові особи ділової гри, від них залежить результат, їм приймати остаточне рішення в нестандартних ситуаціях.

Поради педагогічним працівникам:

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини ''вундеркінда''. Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима.

4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

1. Підхоплюйте думки учнів і оцінюйте їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.

2. Підкреслюйте інтерес дітей до нового.

3. Заохочуйте оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.

4. Вчіть дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидайте її.

5. Виробляйте у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.

6. Не вимагайте запам’ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи.

7. Культивуйте творчу атмосферу – учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.

8. Вчіть дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті.

9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.

10. Пропонуйте цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.

11. Розсіюйте страх у талановитих дітей.

12. Стимулюйте і підтримуйте ініціативу учнів, самостійність. Підкидайте проекти, які можуть захоплювати.

13. Створюйте проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

14. Створюйте в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з’являється в такий момент.

15. Допомагайте оволодівати технічними засобами для записів.

16. Розвивайте критичне сприйняття дійсності.

17. Вчіть доводити починання до логічного завершення.

18. Впливайте особистим прикладом.

19. Під час занять чітко контролюйте досягнуті результати та давайте завдання підвищеної складності, створюйте ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.

20. Залучайте до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюйте ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.

21. Використовуйте творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.

22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучайте до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюйте розвиваючі ситуації.

23. Активно залучайте до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

24. Відзначайте досягнення вихованців, підтримуйте та стимулюйте активність, ініціативу, пошук.

25. Пам’ятайте, що учень ”…це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити” (К.Д.Ушинський).

МЕТОДИ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ

 Ароматерапія

Ароматерапія - це стародавнє, вдосконалене віками мистецтво використання ефірних олій, фітонцидів рослин та інших ароматних речовин для укріплення фізичного та психічного здоров’я  та для косметичного догляду за тілом.

Використання ароматичних речовин відоме ще з часів стародавніх культур Єгипту, Індії і Китаю, античної Греції та Риму. Стародавні греки, єгиптяни використовували аромати протягом всього життя для того, щоб зберегти своє здоров'я, красу та молодість. Аромати були невід'ємною частиною їхнього мистецтва любові, супроводжували релігійні святкування. У Стародавньому Китаї, Індії перегонка парів рослин була поставлена ​​на високий рівень. Секрети виготовлення ефірних масел зберігали і передавали від батьків до дітей.

В наш час ароматерапія набуває більш широкого застосування у психотерапії. Фахівцями в галузі ароматерапії розроблені принципи впливу певних ефірних масел на людину. Правильно застосовуючи і грамотно складаючи композиції з ефірних масел, можна досягти неймовірних результатів.

На сьогодні відомо кілька сотень ароматичних олій, однак у лікувальній практиці застосовується усього кілька десятків. На їхній основі можна робити різні суміші.

Практично всі масла володіють яскраво вираженими анти-септичними, антивірусними, бактерицидними, протизапальними і омолоджуючими властивостями.

Ефірні масла позитивно впливають на центральну нервову систему, психоемоційний стан, стимулюють процес саморегуляції та імунітету, нормалізують гормональний обмін, покращують роботу всіх систем організму, відновлюють гармонію душі і тіла.

Ароматерапевти застосовують:

• ефірні олії,
• розчини ефірних олій в рослинних оліях (жирах),
• гідрозолі.

Методи використання ефірних олій:

1. Використання в аромалампах та  аромамедальйонах.

2. При спалюванні ароматичних паличок.

3. В композиціях для массажу.

4. В парфумерії.

5. При інгаляціях.

Кожен із таких методів дозволяє корисним речовинам проникати в організм різними шляхами: через органи дихання або шкіру. Коли людина приймає ароматичну ванну, то отримує подвійний ефект: і вдихання, і проникнення через шкіру.

При цьому важливо пам'ятати, що ароматичні масла поводяться по-різному і по-різному впливають на людський організм і фармакологічно, і психологічно, і фізіологічно.

Фармакологічна дія пов'язана з хімічними змінами, які відбуваються при попаданні ароматичного масла в кров, внаслідок чого відбувається взаємодія з гормонами і ферментами. Фізіологічна дія пов'язана із заспокійливим або збудливим впливом ароматичних масел. А психологічний вплив залежить від індивідуальної реакції людини на запах.

 Музикотерапія

Музикотерапія - це цілеспрямоване застосування музики або музичних елементів для досягнення терапевтичних цілей, а саме, відновлення, підтримки та сприяння психічному та фізичному здоров'ю. За допомогою музикотерапії людина повинна придбати можливість краще розуміти себе і навколишній світ, вільніше і ефективніше в ньому функціонувати, а також досягти більшої психічної та фізичної стабільності.

Цей метод використовує музику в якості засобу корекції. Численні методики музикотерапії передбачають як цілісне і ізольоване використання музики в якості основного і провідного чинника впливу (прослуховування музичних творів, індивідуальне та групове музикування), так і доповненням музичним супроводом інших корекційних прийомів для посилення їх впливу і підвищення ефективності.

Музикотерапія активно використовується в корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці, при комунікативних труднощах і ін.

Шведська школа, будучи орієнтована на глибинну психологію, вважає, що в корекційній роботі музикотерапії повинна відводитися центральна роль, так як музика завдяки своїм специфічним особливостям в змозі проникнути в глибинні шари особистості. Альтшулер виявила фізіологічні зміни у пацієнтів, адекватні певних типів музичного впливу і обгрунтувала терапевтичний підхід, названим нею ізо-принципом музикотерапії. Згідно з цим положенням при скруті словесного контакту з хворим музика сприяє його встановленню, якщо вона відповідає емоційного тонусу стану пацієнта, при депресії показана музика тиха, спокійна, при збудженні - гучна, швидкого темпу. Музика здатна встановлювати загальний настрій, причому емоційне забарвлення образів, що виникають при її сприйнятті, різна в залежності від індивідуальних особливостей музичного сприйняття, ступеня музичної підготовки, інтелектуальних особливостей слухача.

Таким чином, музикотерапія може служити допоміжним засобом встановлення контакту між психологом і клієнтом і засобом, що полегшує емоційне відреагування в процесі корекційної роботи.

Виділяють чотири основні напрями лікувальної дії музикотерапії:

-  емоційне активування в ході вербальної психотерапії;

- розвиток навичок міжособистісного спілкування (кому-нікативних функцій і здібностей);

-  регулюючий вплив на психовегетативні процеси;

-  підвищення естетичних потреб.

Пакет програм класичної музики для регуляції психоемоційного стану:

Аутогенне тренування

Добре знімає нервово-емоційну напругу, запобігає хвороботворному впливові на організм стресу такий метод психотерапії, як аутогенне тренування. Аутогенне тренування, можливість для людини самостійно коректувати свій емоційно-психічний стан, здавна приваблювало увагу людей.

Метод аутогенного тренування був запропонований німецьким психотерапевтом І.Шульцем у 1937 році. З того часу він поширився в багатьох країнах світу, у тому числі й у нашій країні. Сучасна система саморегуляції - аутогенне тренування - поєднує позитивні аспекти інших методик і дозволяє досягнути відновлення психічної регуляції нервових і фізіологічних процесів. Аутогенне тренування - система використання психофізичних прийомів, формул навіювання з метою зміцнення здоров'я, відновлення психоемоційної рівноваги, усунення розбалансування і дисгармонії соматичних, гуморальних та інших процесів.

Теоретичною основою аутогенного тренування є принцип рефлекторної діяльності організму, обгрунтований у працях І.Сєченова та І.Павлова. Він полягає в тому, що кожний психічний акт закінчується руховою активністю, а думка - це загальмований  своїй руховій частині рефлекс. Так, якщо співак щось подумки наспівує, то виявляється, що його голосові зв'язки вібрують, хоча звук відсутній. Відбувається так званий  ідеомоторний рух м'язів.

Аутогенне тренування можна здійснювати у такий спосіб.

Сидячи (голова нахилена, руки на стегнах) або лежачи на спині, декілька разів повільно повторити наступні словесні формули:

"я розслабляюсь і заспокоююсь...", "мої руки розслабляються і тепліють...", "мої руки    повністю    розслаблені...теплі...",    "мої    ноги    повністю    розслаблені...    теплі... нерухомі...", "мій тулуб розслабляється і тепліє...", "мій тулуб повністю розслаблений., теплий... нерухомий", "моє обличчя розслабляється і тепліє...", "моє обличчя повністю розслаблене... тепле... нерухоме", "стан приємного (повного, глибокого) спокою".

На початковому етапі тренування рекомендується займатися 4-6 разів на день по 5-10 хв., повторюючи формулу від 2 до 6 разів підряд.

Якщо після регулярних тренувань почнуть чітко виявлятися відчуття, можна замість повторення цих 12 формул обмежитися 7-ма основними, а для заняття аутотренінгом необхідні лише 4-5 хв. на день.

Вершиною досконалості є вміння обходитися лише двома формулами: першою й останньою. Для аутогенного тренування в цьому варіанті необхідно не більше 1 хв., а при дуже високій тренованості - 10-15 сек.

Закінчувати психом'язове тренування рекомендується такими формулами: "весь мій організм відпочиває", "я відпочив і заспокоївся", "самопочуття хороше", "із задоволенням візьмуся за справи".

Після цього необхідно, не кваплячись, глибоко вдихаючи, добре потягнутися всім тілом, видихнути, встати на ноги, зробити декілька простих вправ і зайнятися справами.

З допомогою аутогенного тренування людина може навчитися значною мірою розвивати і зміцнювати силу волі, керувати своїми почуттями, настроєм, контролювати діяльність внутрішніх органів (змінювати ритм серцевої діяльності, глибину і частоту дихання та ін.). При бажанні за допомогою аутогенного тренування можна позбутися багатьох функціональних розладів центральної нервової системи - нав'язливих страхів, ідей, думок, подолати порушення сну.

Аутогенне тренування застосовується при лікуванні алкоголізму, різних форм неврастенії, при початкових стадіях гіпертонії, стенокардії, при деяких захворюваннях шкіри.

Релаксаційно-дихальна гімнастика var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } }